Концепції ідентичності Дж. Марсіа та А. Ватермана.

Автор(и)

  • О. В. Попова

Анотація

Серед багатьох понять, що ввійшли в категорійний апарат психології з роботами Зиґмунда Фройда, було й поняття ідентифікації, якому він надав принципово нового значення на відміну від усієї попередньої філософсько-психологічної традиції. Ідентифікація для нього – це самосуперечливе вподоблення дитини своєму батькові, що викликає амбівалентні почуття, які ведуть до формування так званого «Едипового комплексу». Послідовники Фройда уточнювали та розширювали поняття ідентичності. Найбільша заслуга в розробці категорії ідентичності по праву належить Еріку Еріксону, і всі подальші дослідження цієї проблематики, так чи інакше, співвідносилися з його концепцією.

Посилання

Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ. / Э. Эриксон; общ. ред. и предисл. А. В. Толстых. – М.: Издат. группа «Прогресс», 1996. – 342 с.

Marcia J. E. Identity in Adolescence // Handbook of Adolescent Psychology (Ed. by J. Adelson) / J. E. Marcia – New York: John Wiley & Sons, 1980. – Р. 159–187.

Waterman A. S. Identity as an Aspect of Optimal Psychological Functioning / A. S. Waterman // Adolescent Identity Formation, Sage Publications, Inc., 1992. – Р. 50–72.

##submission.downloads##

Номер

Розділ

Секція "Педагогіка"