Феномен алхімії у сцієнтистському контексті нового та новітнього часу.

Анотація

Аналіз автодефініцій феномена західної алхімії показує, що принаймні протягом періоду III–XVII ст. родова ознака дефідента варіюється фактично в межах трьох основних понять: «мистецтво», «наука», «частина натуральної філософії». Хоча з погляду сучасності ці поняття видаються доволі різними, в дискурсі алхімії вони зовсім не є взаємовиключними – в деяких авторів зустрічається декілька понять водночас, що свідчить про комплексний та неоднозначний характер феномена, принаймні, виражену неоднозначність його розуміння. Подібна ситуація спостерігається й надалі та знаходить розвиток у пізніших визначеннях, даних дослідниками феномена, однак привертає увагу повторювана ознака «науковості» – у варіантах від «протонауки» або навіть «лженауки» до «науки, що навчає способів перетворення елементів» (М. Грушке) або однієї з форм позауніверситетської «науки» Середньовіччя (Л. Февр), – «таємних наук», що називалися то науками, то мистецтвами.