Дворянське землеволодіння пореформеної доби в радянській історіографії другої половини 1960-х – першої половини 1980-х рр.

Анотація

Радянська історіографія приділяла багато уваги вивченню соціально-економічних питань. Однією з актуальних тем була проблема аграрного устрою дореволюційної Росії. Для створення його повної картини дослідники вважали вивчення історії «експлуататорських» класів неминучим, хоча тривалий час ця тема була під негласною забороною. Характер дворянського землеволодіння розкриває історик А. Анфімов у праці «Велике поміщицьке господарство Європейської Росії (кінець XIX – початок XX ст.)». Він зазначає, що землеволодіння в руках великих поміщиків мало станово-дворянський характер і зберігало напівкріпацьку природу. Як результат, у володінні експлуататорів були найкращі землі «з більш зручним, ніж у селян, складом угідь»; наявність відрізків та черезсмужжя сильно ускладнювали ведення селянам господарства і були спадком часів кріпосного права. Завдяки перебудові свого господарства, дворяни висуваються вперед за матеріально-технічною базою, якістю врожаїв, станом худоби тощо.