Світоформаторська космічна фантастика: до проблеми джерел.

Анотація

У типології Г. Л. Олді світоформаторське припущення передбачає первинність вимишленого світу перед усіма іншими вимислами. Відправною точкою читацької мандрівки в «нереальність» виступає сама світобудова – «вторинний світ», якщо послуговуватися термінологією Дж. Р. Р. Толкіна. Ця дійсність не виводиться з нашої через посередництво технічних винаходів, не є суспільно-політичним прогнозом – вона виступає даністю, і всі антуражні, сюжетні, персонажні закономірності залежать від сконструйованого автором світу. До світоформаторських творів найлегше віднести класичне фентезі: попри зрозуміле опертя на земний історичний матеріал, чільні представники цього різновиду фантастики прагнули дати читачеві для дослідження цілий світ «об’єктивного ідеалізму» (С. Логінов) – окремі реальності, підкреслено чужі й у той же час упізнавані. У них діють автономні внутрішні закономірності (наприклад, населення звичне до магії чи невідомих нам істот), живуть невідомі нам раси (орки, гобіти, краснолюди, ельфи), однак у них впізнаються реалії земної історії. Здається, що більшість висновків щодо сутності фентезі є нічим іншим як характеристиками світоформаторського припущення в цілому та сконструйованих на його основі художніх світів.