Розвиток публічної історії в Україні.

Анотація

ХХІ століття стало епохою віртуальності, цифровізації та викликів, зокрема, для гуманітарного знання. З’явилися нові форми роботи з минулим, нові методологічні підходи досліджень цього минулого, нові формифіксації інформації. Вже складно розділити теоретичне знання та його практичну реалізацію, чи не щодня ми спостерігаємо трансформацію форм історії – від академічної аудиторії до історичних мемів. Цей простір «бутування» історії стає одночасно ізнанням, і аттракцією, і пропрацюванням минулого, і маніпулятивною технологією тощо. А поширення історичного знанння неакадемічними методами можна визначити як публічну історію. Вона різниться від історії альтернативної та популярної, вона вимагає нового способу осмислення. Тобто, можна розглядати публічну історію як переклад академічного знання про історію в зрозуміліші форми, зокрема медійні та культурні.