Семантично елементарне речення як корелят головного компонента ґенітивної конструкції з непредикатним іменником.

Анотація

У художньому, публіцистичному та розмовному стилях сучасної української літературної мови досить поширені ґенітивні речення з простим головним компонентом, вираженим непредикатним іменником, напр.: А малини – красної, білої (О. Довженко); Батьків, дідів, бабів, сестер, братів (М. Стельмах); Гусей тих і качок (О. Довженко); Всю дорогу уявляла обіцяне море полуниць. Коли ж побачила те поле насправді, лиш розчаровано протягла: «Ну й полуниць..!» («Сільські вісті», 28.11.2013). Така формальносинтаксична модель ґенітивної конструкції ґрунтується на семантично елементарному реченні, сформованому предикатом зі значенням великої неозначеної кількості та суб’єктом із таким самим значенням, пор.: Полуниць! ← Полуниць є багато. Проблема глибинної структури ґенітивного речення не була окремим предметом мовознавчих студій, хоч про неї побіжно й згадувано в працях І. Вихованця, К. Городенської, Л. Рабанюк, що й зумовлює актуальність нашої розвідки як для сучасного теоретичного мовознавства, так і для логіко-лінгвістичних міждисциплінарних досліджень.