Праісторичні міграції, війни і палеоклімат (за даними бронзового віку Східної Європи)

Abstract

Перші два десятиліття поточного сторіччя означились чималими досягненнями й відкриттями в археології бронзової доби Східної Європи. Чи не найбільші зрушення, які без перебільшення можна вважати справжнім науковим проривом, відбулися у вивченні процесів, що припадають на заключний етап середнього бронзового віку, яким змінилася на теренах південної половини Східної Європи так звана катакомбна доба. Значною мірою ці результати було досягнуто, з одного боку, завдяки зусиллям кількох поколінь українських археологів, насамперед дослідників, які працювали в річищі концепції видатного українського науковця С. Н. Братченка щодо процесу глобальних синстадіальних трансформацій в середовищі шнурових і катакомбних культур Центральної та Східної Європи, що призвели до утворення на цих теренах низки епішнурових і посткатакомбних культур, зокрема бабинської [Братченко 1976; 1977; 1985]. В результаті розвитку й удосконалення цих уявлень з’явилися концепції блоку посткатакомбних культур Східної Європи, ґенези культурних кіл Бабине і Лола та інші теоретичні новації [Литвиненко 2009; 2011; Мимоход 2005; 2013; 2014; та ін.]. Примітно, що фундамент і стіни цієї концептуальної будівлі зведено представниками української археологічної школи і, випадково це чи ні, вихідцями з Українського Донбасу.