Загострення геоекономічних протиріч, наслідки трампізму та проблема консолідації Заходу

Abstract

У умовах фінансово-економічної глобалізації останнього десятиліття ХХ ст. та першого десятиліття ХХІ ст. епіцентр світового виробництва поступово переміщувався до Китаю – зони найефективнішого виробництва, в першу чергу, за такими параметрами, як інтенсивність праці та низькі виробничі витрати. Прибутковість американських ТНК, бізнес яких базується на галузях реального виробництва (від енергетичних компаній до навіть ВПК, не кажучи вже про автопром), ставала дедалі відчутно нижчою за прибутковість спекулятивного капіталу фінансових кіл, очолюваних американськими банками – провідниками фінансово-економічної глобалізації за неоліберальними рецептами. Потужний запит виробничого капіталу на зміну вектору розвитку США, а відтак – і зовнішньополітичного курсу цієї держави, підтриманий «корінною Америкою» – зацікавленими у робочих місцях працівниками реального сектору – був реалізований завдяки приведенню Дональда Трампа у Білий дім в результаті перемоги на президентських виборах 2016 р., перегляду доктрини національної безпеки та здійсненню низки різких зовнішньополітичних заходів – від скасування й перегляду значної кількості торгівельних угод до розробки планів скорочення американської військової присутності в більшості регіонів світу.