Функціонування конотонімів у художньому тексті В. Стуса

Abstract

У цілісному (комплексному) художньому тексті Василя Стуса співіснують поетоніми, різні за розрядами, походженням, змістовим і функційним навантаженням, участю у конструюванні індивідуально-авторської картини світу і т. ін. Переважна більшість власних імен (ВІ) має вторинне походження і співвідноситься за змістом і формою з історикокультурними реальними або вигаданими одиницями (БЕТХОВЕН, ГАФІЗ, ВІФЛІЄМ, ЄГИПЕТ, САГАЙДАЧНИЙ, ДАЖБОГ, ЙОРИК, «КОБЗАР», ЛЮЦИПЕР, САВАОФ). Значна частка таких ВІ належить до конотонімів – вторинних (похiдних) пропрiальних одиниць, що вживаються в переносному значеннi та характеризуються полiденотатнiстю.