Феномен українського історика неукраїнського походження на зламі ХІХ-ХХ ст.

Abstract

Друга половина ХІХ ст. позначена піднесенням української історичної науки, яка мала виразний національний колорит. Вона виступала одним із важливих елементів українського національного руху, що засвідчив формування національної свідомості українців. У цей час в українських землях працювали Львівський, Харківський, Київський, Новоросійський, Чернівецький університети, в яких здійснювалася підготовка фахових істориків. Окрім цього, університети, не зважаючи на дискримінаційну політику імперських урядів, перетворювалися на центри наукового українознавства. Професійна підготовка, усвідомлення необхідності спеціального вивчення історії українського народу, нагромадження та опрацювання потужного шару історичних документів у поєднанні з вивченням археологічних знахідок сприяли формуванню концепції минулого України. Як правило, національну концепцію формують представники цієї нації, що є зрозумілим з огляду на національний патріотизм.