Сенсорне поле предметної локативності у фразеологічних одиницях української мови.

Abstract

Обов’язковим елементом просторових уявлень предметної локативності є визначення понять «добре – погано». На рівні фразеологічної вербалізації вони актуалізують низку образів міфопоетичного та релігійного наповнення. Розглянемо ідіому сьоме (дев’яте) небо (на сьомому небі, а також солярні міфологеми – щаслива зірка, провідна зірка. Наприклад: народитися під щасливою зіркою, почуватися на сьомому небі, стерти з лиця землі.