Структурні варіанти іншомовних хоронімів в українських літописах.

Abstract

Українська літературна мова в другій половині XVII і XVIII століттях у структурному відношенні ще не сформувалась як єдиний тип, специфікою літературних норм на ранніх етапах розвитку національної мови була варіантність, зумовлена одночасним функціонуванням та взаємодією різних мовних систем. Нова українська мова на народній основі лише формувалась. Жива українська мова використовувалася в літературі тільки в «низьких» жанрах – сатирах, жартівливих віршах. Українські письменники у XVIII столітті користувалися й російською мовою, хоч це й мало частковий характер. Твори Г. Сковороди, І. Некрашевича написані сумішшю елементів старослов’янської, російської і живої української мов. Така особливість є характерною для української літературної мови XVIII ст.