Вивчення теорії поховальної обрядовості в роботах закордонних дослідників.

Abstract

Поховальний обряд у ритуальній практиці прадавніх племен відноситься дослідниками до традиційних обрядів переходу. Це одна з категорії обрядових дій, за допомогою яких суспільство санкціонує перехід людини з одного якісного стану в інший. Вони мають на меті підготувати померлого дляжиття у потойбічному світі і, одночасно, є засобом переходу до цього світу. Багатоваріативність поховального обряду, в свою чергу, пояснюється відмінностями у сприйнятті потойбіччя різними народами у різні епохи, а також географічними, кліматичними та культурними відмінностями повсякдення. Зацікавленість в ньому дослідників, особливо археологів, пов’язана з тим, що це один з двох традиційних видів археологічних джерел. В умовах дослідження спільнот, що не мали, або не лишили писемних джерел, поховальна обрядовість дає можливість реконструювати основні аспекти (побут, матеріальна та духовна культура, соціальний устрій та інше) зниклих культур. Розпочинаючи вивчення поховального обряду, потрібно зауважити, що власне обряд не є археологічнимджерелом. Джерелом виступає результат обрядових дій – поховальна пам’ятка. Тому власне обряд зазвичай розглядається в контексті етнографічних досліджень.