Дилеми державної політики щодо людей поважного віку.

Abstract

Україна входить до 30 найстаріших країн світу. Згідно з національним демографічним прогнозом, на період до 2025 року частка осіб віком від 60 років становитиме 25 %, а у 2030 році – понад 26 %. Нині люди після 60 років становлять 23 % населення країни. Від ефективної державної політики щодо такої значної частини суспільства залежить великою мірою розвиток і благополуччя всієї країни. У січні 2018 року Кабінет міністрів України своїм розпорядженням схвалив Стратегію державної політики з питань здорового та активного довголіття населення на період до 2022 року [1]. Документ передбачає комплексні заходи щодо підтримки громадян похилого віку, забезпечення їх активної участі в суспільному розвитку, підвищення якості життя, захисту прав. Поки що абсолютна більшість людей у віці державною політикою та своїм становищем незадоволені, що переконливо показали президентські вибори.