Об’єктивно-граматичний статус частиномовної класифікації.

Abstract

Історія лінгвістичних учень сповнена різних підходів і концепцій частиномовних класифікацій, що легко простежити в давньоіндійських, давньоарабських, давньокитайських, давньояпонських і давньоєвропейських (античних) студіюваннях, відповідних граматиках заявлених наукових парадигм. Наріжним питанням розподілу лексем за частинами мови постає їх поліфункційний вияв: ну – вигук (– Марисунцю, таже їжте, та ну, та не дайтеся просити (І. Керницький)); ну – частка (– Посієш вітер, пожнеш бурю! <..> Ось вам! Ну що, задоволені? (І. Росоховатський)). Іншим складним виміром проблеми постає суб’єктивне визначення критеріїв частиномовної класифікації – морфологічного, синтаксичного, семантичного (і/чи номінативного), дистрибутивнозаступального (і/чи дистрибутивно-заміщувального), словотвірного чи їх сукупності й надання одному (і/чи двом) із них визначальних критеріїв, що й зумовлює виділення різної кількості частиномовних класів – від двох до двадцяти двох і більше, що визначувано об’єктивно-граматичними функціями лексем.