Кінець «буржуазного стилю»: до проблеми дегуманізації у творчості Емми Андієвської.
Анотація
Яскрава представниця Нью-Йоркської літературної групи (хоча сама письменниця катеґорично заперечує приналежність до групи, вважаючи себе кішкою, що гуляє сама по собі), Емма Андієвська, направду, як мало хто інший, спромоглася витворити не лише персональний мистецький міт, але й унікальний авторський художній всесвіт, компонентами якого рівноправно виступають літературні ліричні та епічні твори й акриловий живопис.Посилання
Андієвська Е. «Провидіння не любить ледачих...»: Розмову провела Людмила Таран. Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: фрагменти творчості і контексти / упоряд. Л. Таран. Київ : Факт, 2002. С. 35–39.
Гнатюк М. Спасове яблуко Емми Андієвської. Кур’єр Кривбасу. 2011. №№ 256– 257 (березень-квітень). С. 3–12.
Костецький І. Про Емму Андієвську. Обрії. 1951. Число 5. С. 5–6.
Костецький І. Начерки передмови до нездійсненого видання зібраних творів. Костецький І. Тобі належить цілий світ: Вибрані твори. Київ : Критика, 2005. С. 517–520.
Ланґ Г. Ґ. З приводу спогадів Шевельова. Критика. 2010. Число 11–12. С. 43–46.
Рубчак Б. Поезія звільненої особистости. Кур’єр Кривбасу. 2004. № 170. С. 121–125.
Соловей О. Слід Леопарда. Про Ігоря Костецького і довкілля. Сучасність. 1999. Число 9. С. 146–154.
Шерех Ю. Велика стаття про малий вірш. Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. Три томи. Т. 1. Харків: Фоліо, 1998. С. 336–342.
Шерех Ю. Диптих про книжки з подвійним дном (уривок). Кур’єр Кривбасу. 2004. № 171. С. 177–182.
